Роман Бабій: держава не виплатила росіянам 3 млрд грн за "справою судді Івченка".

Народний депутат Роман Бабій: "Про існування цієї ситуації мені стало відомо восени 2022 року. Актуалізувати її стан і розібратися, чи повернув Кабмін за 8 (!) років (на даний момент вже 10) сплачені 38,6 млн грн. і чому це не було зроблено, вимагало десятків депутатських звернень, більшість з яких "відфутболювались" Кабміном".

У демократичних державах влада ділиться на законодавчу, виконавчу та судову, і вони повинні балансувати та врівноважувати одна одну. Так званий принцип стримувань і противаг. Ідея, яка існує ще з XVII століття. Реалізація цього принципу передбачає незалежність кожної з гілок влади від інших. Об цьому повідомляє Судово-юридична газета.

Можна навести чимало прикладів, як виконавча влада "балансує" судову в Україні. Ось найсвіжіший.

Ще в вересні 2012 року Господарський суд м. Києва виносить рішення, яким задовольняє позов Міністерства оборони Росії до нашого Кабміну і стягує з держави на користь Міноборони РФ суму боргу. Це рішення переглядалося і залишено без змін апеляційним судом наприкінці 2012 року (колегія з трьох суддів), і касаційним на початку 2013 року (також колегія з трьох суддів). Тобто ще шістьма суддями вищих інстанцій воно визнано законним.

На його виконання з державного бюджету фактично списано 38,6 млн грн.

Далі в березні 2014 року вказане рішення було переглянуто тим же Господарським судом Києва за нововиявленими обставинами, скасовано, а в задоволенні позову Росії відмовлено повністю. Нагадаю, що "нововиявленими" є обставини справи, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі суду при винесенні рішення і, відповідно, не були ним враховані. Оскільки певна сума вже була списана за цим судовим рішенням, то в новому рішенні було здійснено "поворот виконання", і Кабміну видано наказ про стягнення з Міноборони РФ в наш бюджет 38,6 млн грн. Кабміну залишалося пред'явити цей наказ до примусового виконання в російському суді. Чи зробив Кабмін все, щоб повернути ці кошти? Відповідь - не зовсім) (докладніше про це нижче).

Зараз притягують до кримінальної відповідальності за державну зраду суддю Івченка, який виніс те перше рішення в вересні 2012 року.
О існуванні цієї ситуації мені стало відомо восени 2022 року. Актуалізувати її стан і розібратися, чи повернув Кабмін за 8 (!) років (на даний момент вже 10) сплачені 38,6 млн грн. і чому це не було зроблено, вимагало десятків депутатських звернень, більшість з яких "відфутболювались" Кабміном.

Розпочнемо з судової гілки влади

Невелика ремарка для розуміння - зараз до відповідальності притягується представник судової влади через дії виконавчої влади (правоохоронних органів). Як наше суспільство ставиться до зрадників на третій рік повномасштабної війни, а тим більше до "зрадників у мантії" - не варто й нагадувати. Тому всі "політичні бали" від цього події збирає саме виконавча влада.

До відповідальності притягують тільки одного суддю. У представників виконавчої влади (ГБР) немає претензій до суддів, які переглядали і визнали законним рішення цього судді (нагадаю, їх було шестеро), але є претензії до самого рішення, які базуються на інтерпретації норм матеріального і процесуального права, а також переоцінці доказів по справі представниками правоохоронних органів, але аж ніяк не судом.

Ось тут і слід було б згадати про фундаментальний принцип розподілу функцій гілок влади, який мав би запобігти переоцінці судових рішень, що вступили в законну силу, представниками виконавчої влади.

Ще один момент - підозрюваний суддя в лютому 2013 року (після того як касація визнала законним його рішення) виніс визначення за клопотанням Кабміну, яким змінив спосіб виконання рішення і вирішив, що кошти слід стягувати тільки з рахунку за бюджетною програмою, передбаченою саме для відшкодування шкоди незаконними рішеннями держави. Таке постановлення (яке по суті для стягувача робить "незручним" швидке і повноцінне виконання) інкримінується судді як продовження державної зради. Знову ж таки, це визначення переглядалося судами вищих інстанцій і залишено в силі як законне.

З урахуванням цього всього з українського державного бюджету на користь Міноборони Росії списано 38,6 млн грн. з присуджених 3 млрд. Далі було скасування рішення, але не як незаконного, а за новими, раніше невідомими суду обставинами. І видача документів, які дозволяли Кабміну повернути списану суму.

Що ж до дій виконавчої влади?

В жовтні 2014 року Кабмін отримав всі можливості для повернення сплачених коштів. Як скористалися цими можливостями чиновники за каденції двох президентів - Порошенка та Зеленського протягом 10 років?

В жовтні 2015 року арбітражний суд міста Москви відмовив у задоволенні заяви Кабміну про визнання і надання дозволу на виконання на території РФ рішення Господарського суду міста Києва про стягнення коштів. Прогнозоване рішення - що ще очікувати від болотного правосуддя після початку окупації нашої країни. Так могли міркувати чиновники. Але ж очевидно, що потрібно зробити все можливе.

Далі Кабмін пропустив строк на оскарження цього російського судового рішення, у його відновленні відмовили в серпні 2016 року, після чого українська сторона залишила спроби стягнення коштів майже на 7 років. Повернутися до цього питання, судячи з усього, вони не збиралися, оскільки (увага) за цей час змогли втратити судовий наказ і навіть зробити недоступним судове справа.

Після початку повномасштабного вторгнення активно виявлялися і "заморожувалися" російські активи в європейських країнах, це давало Україні шанс звертати стягнення на такі активи за судовими рішеннями, без окремого рішення наших європейських партнерів, отримати гроші в бюджет, в яких він так потребував під час війни. Саме для створення відповідного прецеденту я і зацікавився восени 2022 року цією справою.

Знищені документи і порожні обіцянки

Через численні депутатські звернення мені вдалося в певній мірі з'ясувати